1 грудня 1792 року народився Мико́ла Іва́нович Лобаче́вський - відомий російський математик, творець неевклідової геометрії, діяч університетської освіти та народної просвіти. Один з багатьох відомих англійських математиків Вільям Кліффорд назвав Лобачевського «Коперником геометрії». Лобачевський отримав ряд цінних результатів в різних розділах математики: так, в алгебрі він розробив новий метод наближеного розв'язання рівнянь, в математичному аналізі отримав ряд тонких теорем протригонометричні ряди, уточнив поняття неперервної функції тощо. У різні роки він опублікував кілька блискучих статей з математичного аналізу, алгебри та теорії ймовірностей, а также з механіки, фізики та астрономії.
4 грудня 1882 року народився Я́ків Ісидорович Перельман - російський радянський науковець, популяризатор фізики, математики та астрономії, один із засновників жанру науково-популярної літератури та цікавої науки, автор поняття «науково-фантастичне». Бібліографія Перельмана нараховує понад 1000 статей і заміток, що опубліковані їм у різних виданнях. І це крім 47 науково-популярних, 40 науково-пізнавальних книг, 18 шкільних підручників і навчальних посібників. За даними Всесоюзної книжкової палати, з 1918 по 1973 рік його книги перевидавалися лише в СРСР 449 разів; їх загальний наклад склав більше 13 мільйонів примірників.
7 грудня 1823 року народився Леопольд Кронекер - німецький математик. Член Берлінської АН (1981), професор університету в Берліні, іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1872). Основні праці з алгебри і теорії чисел. Велике значення мають його дослідження з арифметичної теорії величин алгебри. Був прихильником «арифметизації» математики, яка, на його думку, повинна бути зведена до арифметики цілих чисел; тільки остання, як він стверджував, є справжньою реальністю. Написав понад 120 великих і малих мемуарів, що друкувалися в спеціальних журналах.
8 грудня 1865 року народився Адамар Жак Соломон — французький математик. Член Паризької Академії наук (з 1912). Основні праці присвячені теорії диференційних рівнянь з частинними похідними, теорії чисел, теорії функцій комплексної змінної і механіки (проблема стійкості рівноваги). Багато уваги приділяв викладанню в школі.
16 грудня 1926 року народився Далецький Юрій Львович — математик, академік АН України. Видатний вчений-математик, заслужений діяч науки і техніки України, доктор фізико-математичних наук, професор Навчально-наукового комплексу «Інститут прикладного системного аналізу».Автор 180 статей і книг. У 1957 році Ю. Л. Далецький почав вивчати зв'язки між операторними еволюційними рівняннями і функціональними інтегралами. Отримані результати ввійшли в його піонерську статтю, що стала основою його докторської дисертації. Далецький і його учні узагальнили мультиплікативне подання, еволюційного оператора лінійних диференціальних рівнянь поширивши його на випадок нелінійних рівнянь і застосували його до функціонального інтегралам у просторі ветвящіхся траєкторій. Важливим внеском Ю. Л. Далецького в розвиток теорії міри було визначення квазіміри в нескінченому просторі. В 60-х роках Далецький почав розвивати новий напрямок теорію стохастичних рівнянь на нескінченно мірних гладких різноманіттях, джерелами якої послужили теорія нескінченно мірних стохастичних рівнянь і геометрія Рімана. В 80-х й 90-х роках Ю. Л. Далецький продовжував дослідження мір на нескінченно мірних різноманіттях. Їм був виявлений взаємозв'язок між логарифмічної похідної гладкої міри й розширеним стохастичним інтегралом.Він виховав ціле покоління викладачів, поставив на новий рівень викладання багатьох математичних курсів у Київському політехнічному інституті. Ю. Л. Далецький був керівником 30-ти кандидатських і консультантом 8-ми докторських дисертацій, членом редакційної колегії журналу «Methods of Functional Analysis Topology», починаючи з першого випуску (1995).
31 грудня 1872 року народився Володи́мир Йо́сипович Леви́цький — український математик. Доктор філософії. Професор Львівського університету. Автор праць із теорії аналітичних функцій, диференціальних та інтегральних рівнянь, алгебри, геометрії, теоретичної фізики, астрономії. Написав близько 100 наукових праць, а також опублікував багато науково-популярних статей і перекладів. Друкував праці українською, польською, німецькою, французькою, англійською та іспанською мовами. Основною ділянкою наукової роботи Левицького була теорія аналітичних функцій. Написав два підручники: з алгебри (у співавторстві з Петром Огоновським) та фізики. Зібрав і впорядкував матеріали з української математичної, фізичної, астрономічної, хімічної термінологій. Майже вся наукова та громадська робота Левицького проходила в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Був членом Польського астрономічного товариства, Французького, Німецького наукових товариств та гуртка математиків у Палермо.
Використані інформаційні джерела http://discovery.4uth.gov.ua/d/matematika/vidomi-ukraienski-matematiki та Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki